Сценарій випускного

1 ведучий. Ось і настав цей  незвичайний день. День святковий, радісний, веселий і сумний водночас. День розтавання зі школою, рідними,затишними стінами, гомінкими коридорами, щирими друзями, добрими наставниками.

Тільки вчора останнім акордом шкільної симфонії відлунали екзамени. Залишились позаду і казково-незвіданий світ пізнання, і щире спілкування, і до болю  знайома мелодія останнього шкільного дзвінка. Усе це - позаду. А попереду самостійне життя. Радісно розправляти крила і боляче лишати такі рідні місця,де  пролетіло одинадцять трепетних, неповторних літ.

2 ведучий. У цей  незвичайний урочистий день прощається із рідною школою......-й випуск. Вчителі передавали свої знання випускникам, вклали в кожного часточку свого серця, допомогли знайти своє місце в житті. Хай  же воно буде сповнене радістю, щастям, творчою працею. Досягти цього буде не легко, адже від сьогодні кожен піде  своїм власним шляхом, не оглядаючись, не чекаючи підказок, кожному доведеться самостійно шукати відповіді на безліч запитань.  І, щоб старт у самостійне життя був значно легшим, щоб починався він із приємних спогадів про останні  шкільний бал, ми зібралися сьогодні у цьому світлому залі. А допоможуть нам у цьому наші шановні гості. Займіть, будь-ласка, місця за столиком почесних гостей.

1 ведучий. Сьогодні наша школа у сяйві квітів, святкового вбрання, добрих  і щирих посмішок. Ми зібралися усією родиною на наше традиційне свято " Прощання зі школою". Прощальний вальс... Випускний вечір... Скільки в ньому спогадів, мрій, сподівань, радості і смутку, світлої печалі... Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу! Серце переповнює любов до життя, до рідних людей! Сьогодні пролунає прощальний вальс для наших випускників. Світанкова зоря покличе їх у незвідані далі, різнобарв'я життя, до праці і радості .До школи прийдуть  нові діти  . І вона , як турботлива  мати, буде  виховувати  їх , навчати, наставляти  і  випускати  в життя,  як   робимо  ми  це  сьогодні.

      2  ведучий

    Сьогодні  музика  лунає  гучно  в  школі ,

     І тоне  в  квітах  урочистий  зал.

      В  очах  у  кожного  -  і  радість , і  надія.

       В  нас випускний  -шкільний    останній  бал.

       1  ведучий

   Вітаємо  всіх  вас  на  нашім  святі , -

    Воно і смутком, й радістю дзвенить-

 Це свято зрілості і свято розставання,

  майбутнього прекрасна світла мить.

  2ведучий

Ось зайдуть на лінійку востаннє

Наші учні - найстарший клас

Хай здійсняться всі ваші бажання.

Ми ласкаво запрошуємо вас.

Злинь же,музико,  в небо гучніше,

В добру пору лунай, в добрий час.

Вище голови!  Йдіть веселіше!

Ми усі чекаєм на вас.

1 ведучий. Тож давайте запросимо  наших випускників до цієї  святкової зали. Зустрічаємо їх добрим словом, поглядом світлим, музикою та оплесками.

            Десять зоряних літ проминуло,

            Незабутніх, ясних шкільних літ,

            І сьогодні мов пташка з гніздечка,

            Ти летиш у незвіданий світ.

            Десять років ми сиділи поруч

            І писали за рядком  рядок,

            Поки дзвоник у ранкову пору

            Не звістив: скінчився наш урок.

            Однокласники, однокласниці!

            Не забудемо друзів ніколи,

            На вітрах життя не погаситься

            Вогник рідної школи.

1 ведучий. Злились печаль і радість в одне ціле.

Вертає пам'ять знов до першого дзвінка,

До того дня, коли , малих, несмілих,

Привітна стріла нас всіх школа гомінка.

І кожен,  як  умів, вбирав в себе знання.

За пройдені уроки ми цілий світ відкрили,

Повільно, потроху, по крапельці щодня...

Більше десятка літ ми зі школою дружили.

2 ведучий. Вечір, присвячений випуску, дозвольте вважати відкритим.

1 ведучий. Дорогі наші випускники! Школа і навчання в ній поволі відпливає в минуле. І, чим тривалішою буде відстань, тим чарівнішими й милішими серцю  здаватимуться її обриси. Адже у стінах школи ви були і Менделеєвими,і Рафаелями. І перша буква ,схована у магії  слова,і перша цифра, пробуджена в нескінченному ряді математичних знаків, і перше кохання, і перша невдача - усе це творило із тебе найдовершенішу суть самої природи,ім'я якій -Людина.

2 ведучий. Людина...У  це слово складено світлу гармонію життя   і  нерозгадану тайну душі. Віднайти, відкрити в  собі  людину, зуміти стати нею-прагнення багатьох поколінь. Щоб досягти цієї мети ,потрібно відродити найкращі поривання та риси характеру, зберегти собор власної душі як  найдовершенішу цінність людського буття. Хай вічна Книга мудрості супроводжує вас як доленосна зірка! 

 1 ведучий.Вже впершім броді гасне літо.

Скільки зроблено, відмолено,прожито!

Це ж бо  вам життя складає вірші,

Бо сьогодні ви-найщасливіші.

2 ведучий.Нехай серця не знають супокою,

                        Хай обганяють мрії часу біг,

                         І ваша юність  буде хай такою,

                          Щоб їй ніхто не заздрити не міг.

1 ведучий. Травневий вечір  синь безкрая.

                      Цей день вам довго не забудь.

                       Сьогодні, друзі, вам вручають

                        Всім атестати .В добру путь!

2 ведучий. Ні, нема щасливіших на світі,

                  Ніж оті, кому  17 літ.

                  І слова, любов'ю обігріті,

                  Вам директор промовляє в слід.

   1 в.  Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей вечір, про завтрашню свободу, а тепер не віриться.

2 в. І так чомусь сумно і тривожно… Як складеться наше життя далі?

3 в. У школі все простіше – уроки, іспити і заповітна мрія – атестат.

4 в. До речі, атестати нам ще і не вручили , тож заповітна мрія ще не здійснилася.

5 в. А час летить від вечора до рання-

В минуле вже немає вороття.

 І скоро потяг наш відчалить

З республіки дитинства в республіку дорослого життя.

6 в. А щоб нам на шляху не червоніти,

І мати для проїзду документ,

Ми просимо нам атестат вручити –

Найголовніший проїзний білет!

1 ведучий. Слово для привітання і вручення атестатів про середню освіту надаємо директору школи.

2 ведучий. Та заступнику директора………….

7 в. Директор у школі – фігура центральна,

Як кажуть в  народі – всьому голова!

Директор на місці, то й школа в пошані,

І як він скерує – так і підуть діла!

8 в. Хоч складання розкладу - не мед,

Ми дякуємо завучу насамперед,

Коли не мали восьмого уроку.

Сьогодні в цю мить , атестат зрілості отримали всі випускники нашої України. Ми зараз духовно приєднуємося до молодого покоління, що вступає в життя. Атестат в руках тримають випускники Києва, Львова, Криму, Донецька і нашої школи. Тож привітай, Україно, своїх дочок і синів із цим урочистим святом!

                                   Юність чудова, найкращі роки,

                                   Квітне, як сад на весні.

                                    Робимо ми самостійні кроки,

                                   Віримо в дні ясні.

                                     І уже  вирішуємо самостійно,

                                   Сміливо йдемо  майбуття.

                                   З нами вчителя слово надійне,

                                   Зорею веде у життя.

                                   Від шкільного порогу

                                   Ми йдемо у далекі світи.

                                   Ти світи нам в дорогу,

                                    Наша школо , як зірка, світи!

                                   Вже вчителя слово

В наші душі лягло, як зерно.

Проросте колосково і врожаєм дозріє воно.

Ми зустрінемо світанок,

Уклонившись школі своїй.

Голубі полустанки нас позвали

До праці і дій.

Усе починається в житті з малого: із зернинки – хліб, із промінчика – зоря. Перші кроки маленької людини у світ пізнання. Пригадаймо, якими вони були… Маленькі, несміливі, але цікаві й спостережливі, прийшли ми до дитячого садочка. Так боязко було відірватися від теплих маминих рук, лякало незвідане, але підійшла молода і привітна вихователька, взяла наші маленькі рученята до своїх долонь і повела першими сходинками спілкування й навчання. Тактовна і лагідна, вона завжди була поряд: мирила нас, заплітала кіски, витирала носики, втішала, терпляче сіяла зернятка людяності й доброти.

Вставка ( Фотографії)

1ведучий Важко сказати, у кого сьогодні більше свято – в учнів чи вчителів. Що важче – навчатися чи навчати? Мабуть, і те, й інше потребує значних зусиль. Але професія вчителя вимагає ще одного виняткового вміння – відчути кожного учня своєю кровиночкою. Кожен учитель дорогий своїм учням по-своєму. Але, мабуть, ріднішої за першу вчительку нема.

                   

Якого б віку не була людина, якій професії не присвятила б своє життя , вона завжди згадує свою першу вчительку, людину, яка відкрила шлях,  простягнула руку допомоги, підготувала до великого життя. Так, це вона зустріла нас, малюків допомагала ступити в нове життя, змогла заглянути в душу кожного з нас. Це вона, наша перша вчителька, навчила нас писати і читати. Ми дякуємо вам, Ольго Володимирівно за вашу працю, бажаємо міцного здоров’я, багато років життя. Земний вам уклін.

                                 Як ми любимо вас,

                                   Наша вчителько перша,

                                   Що ввели нас з собою

                                   В світлий, сонячний клас.

                                   І, обличчя свої на долоньки зіперши,

                                   Ми дивились на вас, прислухались до вас.

                                  

                                   Перша вчителько!

                                   Рідна і мила,

                                   Ми – проміннячко ніжне твоє,

                                   Ти нам крила любові зростила,

                                   І в серцях наших завжди ти є.

                                   Будьте здорові і живіть, будь-ласка,

                                   Ведіть малечу зранку за поріг.

                                   Багато вже від вашого серденька

                             Протоптано і пройдено доріг.

                                   І це нічого, що сріблить коси

                                  Така непрохана і рання сивина.

                                  Для нас завжди ви будите найкраща,

                                   Найперша, рідна вчителько моя.

                                  

                                   Читати вчили букова до букви,

                                   Проклали стежку в це складне життя.

                                    Роки пройдуть, а тебе ми незабудем,

                                   Найперша, рідна вчителько моя.

                                   А хто бешкетником був у класі,

                                   І мав цей гріх? Це він, і ти  і я.

                                   Пробачте нас усіх, терпяча і хороша,

                                   Найперша, рідна вчителько моя.

                        Запрошується до слова перша вчителька.

Потім класний керівник зустріла нас  лагідною посмішкою ,вона ділила з нами радість і смуток, і розуміла нас, як мати розуміє своїх дітей. Уміла зацікавити, запалити іскорку творчості. Роки збігають, і ніщо не зможе зупинити їх. Ми стали дорослими, але класний керівник залишається нам дорогим. Вона завжди зустрічала нас привітно з великою радістю, передавала нам своє знання та тепло.

Найкращий учитель для дитини-той, хто, духовно спілкуючись із нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий вчитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає потужним знаряддям впливу на молоду людину, що формується. Саме таким вчителем став для нас класний керівник, який протягом семи років, починаючи з 5 класу, впевнено вела нас шляхами добра, любові, надії, та віри.

                                   Які терплячі все-таки

                                   Оті класні керівники.

                                   Жавжди ідею подавала,

                                   Ходити в школу заставляла,

                                   А ще до пізньої пори

                                   Робила з нами вечори.

                                   І непомітно вчила нас добра

                                   Порядку кожен раз,

                                   І скільки вистачало сили,

                                   Людей порядних з нас ліпила,

                                   І до дверей нас провела,

                                   Щоб ми в життя іти могли

                                   Дорослі, добрі, повні, сили,

                                   Щоб вже самі добро творили.

                                   Та ми в житі тебе не забудем

                                   І пам’ятати завжди будем.

                                   І слово, й посмішку ласкаву,

                                   То хитрувату, то лукаву,

                                   І ту любов, що віддавали, за все ми вдячні вам без ліку,

                                   Спасибі ніжне та велике!

                                   Життя іде, як теплий дощ, а ви по полю

                                   Дітей своїх ведете в даль, часом крізь болі.

                                   Ми вам бажаємо тепла, щастя й любові,

                                   І пам’ятать будем  завжди ми ваше слово.

                                   О час! Ти зупинись трішки,

                                   Дитячих вуст послухай, зачекай!

                                   Ти ще устигнеш виробити зморшки,

                                   Моїй учительці ти долю дай!

                                   Дай їй здоров’я, радості багато

                                   На довгії, на многії  літа.

                                   Будьте здорові, щедрі і багаті,

                                   Як наша українськая земля.

                        Слово надається класному керівникові.

                                   По переду- в  ціле життя переліт,

                                   Будуть негоди і спрага в дорозі…

                                   Як стомишся й очі щипатиме піт,

                                   Як ти засумуєш, затужиш в дорозі,

                                   Згадай те гніздо, де ти ріс, де мужнів,

                                   Згадай  наші верби , луки, і трави,

                                   І вічну тривогу своїх матерів,

                                   І школу, і друзів своїх не лукавих.

                                   Хай буде щаслива дорога твоя

                                   У раннім і пізнім світанку,

                                   Тебе зберігає тривога моя

                                   Від першого подиху і до останку.

            Вручення пам’яток учням.

2 ведучий. Ніхто не знає краще своїх дітей, ніж їхні рідні - мами, тати, бабусі, дідусі, братики, сестрички, сусіди, друзі. Адже в  них  на  очах проходить  більша  частина  життя : щоденного  , буденного , звичайного. З ними  , своїми  найближчими   і  найріднішими  людьми , ви такі , які є  насправді  : щирі , відкриті , без  прикрас  та  гриму.

  1в

           Прощальний  бал . Пора  цвітіння !

           А  ми  - як  лебеді  на  нім.

           Це  зрілість  наша , це – змужніння ,

           Це нам  вирішувать  самим.

           Були  ми в школі  всі   малята ,

           Та  пролетів  нечутно  час .

           Ми  ж  - лебеді , не  лебедята ,

            Земля  і  небо  -  все  для  нас.

    2 в

          Вам , дорогі  учителі ,

          Присвячуємо цю посвяту.

         Хай  зорі  сяють  вам  ясні

         І щастя  буде  так багато.

       Звучить  клятва

 1в

 Сьогодні  , у день  прощання  із  рідною  школою, залишаючи  береги  Дитинства  і  йдучи  у  незвідані  світи , ми , випускники  року , перед  лицем  своїх  друзів , знайомих  та  вчителів  урочисто  клянемось :  прожити  життя , достойне  людини, бути  гідними  синами  і  дочками  своїх  батьків .

  2в

  Схиляючись  перед  вашою  мудрістю,  дорогі  вчителі,  ми обіцяємо в житті керуватися  вашими  уроками    людяності  і справедливості,  з гордістю нести звання  учня  школи,  бути  вірними  синами  і дочками  свого  народу,  усі  свої  сили,  уміння,  знання  віддати  для збільшення  добробуту  і  процвітання  рідної  Батьківщини.  Клянемось!

  1в

                Учителю!  Вклонюсь доземно

                Перед великим іменем твоїм.

                Вже проросли оті маленькі  зерна,

                Що ти посіяв в серденьку моїм!

 2в

                Учителю!  Ти – наче  нездоланність,

                Крізь  все  проносиш  іскру  доброти,

                Щоб  засвітити  в  серденьку  дитячім

                Вогонь  священний  розуму й краси.

 1в

                Учителю!  Невже  ти  не   втомився 

                У  юні  души  класти  щось  нове?

                Для  цього  ти  на  світі  народився,

                В навчанні  є покликання  твоє.

 2в

                Учителю!

                І  слів  не підібрати: 

                Епітетів,  метафор,  порівнянь, -

                Щоб  вдячності  рядочки  проказати

                За все,  що ти  так  щиро  віддавав.

 1в

                Учителю!

                Прекрасного ти гідний,

                Бо  вибрав  у житті  свою  мету.

                Від імені  усіх  кажу  «Спасибі!»

                За твою працю  вчительську,  святу.

 (Вручаються квіти вчителям.)

  2в

Важка і складна вчительська праця.  Як  умілий  диригент  терпляче  підбирає  потрібні  нотки,  щоб  скласти  потужний  акорд,  так і   вчитель  щодня,  щогодини   і щохвилини  складає  єдину  палітру  знань,  умінь  та навичок  учнів.  Для  вас,  шановні  трудівники,  що  засівають  добром  ниву  дитячих  сердець,  лунає  ця  музика.

 (Учень  виконує  вальс  Є.Доги  з кінофільму  «Мій  ласкавий  та  ніжний  звір».)

 Виступ  батьків  зі словами  подяки  вчителям.

  2в.

Якщо  є  щось  на  землі  святе,  то  це  перш  за все  мама  й  батько.

І батьківська хата,  і мамине  слово,  і стежки,  по яких  ви  ходили.

             Уже зміцніли ваші  крила,  щоб  літати,

             Та  не забудь  про  рідних  маму  й  тата.

             І встигни  добре  слово  їм сказати,

             Допоки  ти  живеш  у  рідній  хаті.

  Виходять

Мати (з дочкою)

     Неначе  вчора  народилася  на світ  ти,

     Таким  маленьким, крихітним  дитям.

     Ти  посміхалася  і  сонечку,  і квітам

     Й  раділа  ніжним  маминим  рукам.

Син (виходить з мамою)

     Я виріс,  мамо,  вищим  став  за  небо,

     Яке ти  носиш  в  лагідних  очах.

     Журитися  за  мене  ні,  не  треба:

     Я  вже  дорослий,  зваж  на  це  хоча  б.

     Я  виріс,  мамо,  ніжними  піснями

     Освячую  найвищу  доброту.

     Лиш  до  сльози  твоєї,  рідна мамо,

     Я  не  доріс  й,  мабуть,  не доросту.

   

     Ваші  душі -  немовби  троянд  пелюстки.

     Та  морози  не  раз  їх  жорстоко  палили, 

     Бо гніздо  на  вітрах,  мов  невтомні  пташки,

     Тато  з мамою  вдвох  будували - ліпили.

     Наче коршун, на  тебе  налітала гроза.

     Били  краплі  важкі  ваші  втомлені  руки,

     І, якщо  по щоці  покотилась  сльоза,

     То  ніколи  не  стала  сльозою  розлуки.

     Разом  із  сонцем  встаєте,  й  роса  на  траві

     Знову  дарує  душі  життєдайну  вологу.

     Із  гніздечка  старого  соломинки  живі

     А  гніздо  на  вітрах.  Поки  жити  вам  вдвох,

     Соломинки  малі  все  ліпити,  мостити.

     Може,  й  щастя  у  тому,  щоб,  носячи  мох,

     По-пташиному  високо й  трепетно  жити.

1в

     Батько  і  мати – два  сонця  гарячих,

     Що  нам  дарують  надію  й  тепло.

     Батько  і  мати… У долі  дитячій

     Треба,  щоб  кривди  між  них  не  було.

2в. А без батьків чого ми в світі варті?

       Без маминої ласки і тепла,

        Без батьківської строгості і жарту,

      Без нашого родинного житла.

       Вони ж нас, як пташок, в гнізді зростили,

            Давали дітям раду,як могли,

            І в наших душах  сонце засвіти,

            І крила для польоту нам дали,

           

            Здавалося, дитинство буде вічним,

            Здавалося, воно не відцвіте,

            Матусі слово,мудре, втішне, і

            І слово колискової святе.

            Проведи мене, мамо, Будь-ласка,

            Проведи до воріт.

            Хай простелиться доля, мов казка,

            Мені, рідна, у слід.

            Відгородить вона мене всюди

            Від нещасть і біди.

            Проведи мене, мамо, між люди,

            В білий світ проведи.

            Рідна мамо, подай мені руку,

            Я у танці тебе поведу.

            Попрощаємось разом з дитинством,

            Вдячним серцем до ніг припаду.

            Так мало я тобі сказати встиг

            І поглядом, і жестами, і словами.

А відстань уже більшає між нами.

І голос твій на мить чогось притих.

            Не печалься, не журися, мамо,

            Усміхнись і не корися жалю.

            Натинає доленька вітрила,

            Шепчуть губи: «я тебе люблю».

           

            Під  крилом далекі зорі

            Слухають дитинство свого казку.

            Чим заплати вам, матері,

            За недоспані ночі і ласку?

            У ранкові лагідній порі

            Стоїте ви довго край дороги.

            Чим заплатимо вам, матері,

            За турботи, болі і тривоги?

            Осінь вже блукає на дворі

            І стежини вкрилися листками

            Чим заплатимо вам матері,

            У боргу ми вічні перед вами.

            Спить росинка тужно на корі

            Доброту передали нам з кров`ю

            Чим заплатимо вам, матері?

            До людей Великою любов`ю

                                   До побачення, мамо!Вже час вирушати в дорогу

                                   Десь моя не протоптана стежка згубилась в житах,

                                   Десь чекає кохання, десь чатує тривога.

                                   Все то-доля моя, мій ніким не торований шлях.

                                   Не ховай у зіницях непрохані сльози –

                                   Материнська щаслива сльоза визолочує світ.

                                   Підіймаються діти, як трави!І сонячні роси

                                   Ваших душ і тривог нам наповнюють цвіт.

                                   Де б не йшла я –ланами чи тернами,

                                   До якої б не прагла зорі,

                                   Ваші думи надіями теплими

                                   Мені  в душу навіки лягли.

                                   Із далекого сивого вирію

                                   Я звертатимусь в рідні краї.

                                   За думками і мріями щирими,

За сердечне спокоєм своїм.

То ж на вальс ми вас, мати запрошуєм,

Хай помчить він усіх до зірок.

Закружляє хмільною порошею,

Наші руки сплите у вінок.

Пісня:

Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що дали нам життя, що завжди любили й вірили в наші сили. Ваші натруджені руки, добре серце завжди помагатимуть у житті, а промінь сімейного вогника світитимуть в далекій і незвіданій дорозі.

2в

Рідні наші, дякуєм за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом із нами. Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми.

     3в

Нема нічого святішого за батьків, нема нічого важливішого за батьківське благословення.

       БАТЬКИ

  Доле ! Де ти ?  Відгукнися !

  Нашим  дітям  посміхнися.

   Дай  вдачу  доброї  людини ,

   Дай  їм  щастя  , вірне ,  лебедине.

   Жива  традиція  народу  України

   Зерном  пшеничним  у  дорогу  проводжать

   І рушником , що вишитий  червоним,

   Дорогу  у  майбутнє  вистелять.

   Ідіть же , діти , в  світ по  рушниках  розшитих ,

    Нехай  дорога  вам  квітками  розквіта.

    Червоний  колір  хай  лише  життя  дарує

     На  щастя , на  любов , на  долю , на літа.

     Хай  щедрою  для  вас  земля  вкраїнська  буде ,

     Вона  зуміє  всіх  дітей  своїх  зігріть.

     На  радість  і  на  труд  вас  благословляємо

      І  по  правді , так , як слід , на  цій  землі   живіть.

    (  Діти  проходять  по рушниках )

  2в

    Два  кольори  лягли  на  полотні

     Червоними  і  чорними нитками ,

     Світанок  той  і  ті  святешні  дні ,

     Зігріті  материнськими  руками,

     Лишаються  у  серці  назавжди ,

     Освітлюють  прожитих  літ  суцвіття ,

      І, де б не  був  ти , де б ти  не  ходив,

      Вони  для  мене  найрідніші  в  світі.

      Вдивляюся  в  прийдешнє , ніби  в  степ,

      Аж  серце  заболить , воно  - не  камінь.

      Бо  згадка  про  рушник  знов  тихо зацвіте

       Червоними  і  чорними  нитками .

    ( Випускники  виконують  вальс для  батьків )

      1в

       Як  же  час   пролітає  швидко !

      Наші  діти  так  скоро  ростуть .

      Білі  плаття , як  крила  лебідки,

       Вас у  вальс  легкий  понесуть.

       Закружля  ваша  юність  чудова ,

       І  наповниться  щастям  зал.

       Перший  раз , як Наталка Ростова,

       Ви сьогодні  прийшли  на бал .

       Перший бал… Зашарілі  і  ніжні.

       Як  збентеження  приховать ?

       Мов  лебідоньки  білосніжні,

        Ви  збираєтесь  відлітать.

        І  на  досвітку ,