Борітеся - поборете...

Звучить пісня на слова Т.Шевченка «Реве та стогне…» (тихенько)

Ведуча І…   Шевченко – співець поневоленого народу, непокірний бунтар. Його поезія – явище  унікальне і неповторне… Тарас Шевченко геній, а своєю незмірною вагою, значенням в справі національного відродження рідного краю він – явище феноменальне, єдине, може, у  світі! Дивовижна сила генія! Муза нашого Кобзаря піднесла народ у власних очах запалила в його душі вогонь  жадання волі і правди! Се вже не Кобзар, а національний пророк!

    Він і далі залишається серед нас, українців, як невмирущий геній, як проводир, що показує нам шлях у боротьбі за наші ідеали. Любити Шевченка – любити Україну, любити Україну – любити Шевченка!

                                                                                                              

Пісня «Реве та стогне…» (звучить голосніше)

На сцені читець у костюмі інтелігента

Неначе праведних дітей,                                                                                                          

Господь, любя отих людей,

Послав на землю їм пророка;

Свою любов благовістить!

Святую правду возвістить!

Неначе наш Дніпро широкий,

Слова його лились, текли

І в серце падали глибоко!

Огнем невидимим пекли

Замерзлі душі.

Ведуча. Тарас Шевченко… Пророк, народжений від національної печалі, гніву і образи за зганьблену честь України, був посланий на нашу землю

…свою любов благовістить!

Святую правду возвістить!

Шевченкове  слово було таким оголеним і гарячим, що обпікало губи. Пекло вогнем невидимим небагатьох.

Ведуча. Коли Шевченко творив свого «Пророка», Україна чахла від зневіри, бо була приспана продажними патріотами, які дивились та мовчали. Та мовчки чухали чуби. Ці «німії», підлії раби, Підніжки царськії, лакеї Капрала п’яного !» не воліли прокидатися від рабського сну.

Читець:

Либонь, уже десяте літо,

Як людям дав я «Кобзаря»,

А їм неначе рот зашито,

Ніхто не гавкне,  не лайне

Неначе й не було мене…

… Для кого я пишу? Для чого?

За що Вкраїну я люблю?

Чи варт вона огня святого?

Ведуча: Гнів і ненависть Шевченка – від великої любові і невтишимого болю. Любові до України і болю за Україну.

…Україно, Україно!

Оце твої діти.

Твої квіти молодії

Чорнилом политі.

Московською блекотою

В німецьких теплицях

Заглушені! Плач, Украйно!

Бездітна вдовице!

Ведуча: Стоїмо перед Шевченком, як перед совістю народу. А на устах живе його тихе слово, сповнене любов’ю і самопожертвою за свій народ. Стоїмо перед Шевченком, як перед власною совістю. І дай нам, Боже, його полум’яну, добру,  сповнену краси і музики, душу.

Звучить пісня «Шлях до Тараса». (в записі)

Ведуча.

Коли мені стискає серце туга

(Бувають чорні дні  в календарях),

Звертаюсь до найкращого я друга

І відкриваю завжди «Кобзаря».

Знаходжу в ньому втіху і розраду,

Підтримку й розуміння все бува,

І мудру, ненав’язливу пораду –

О, як багато значать ті слова!

З Тарасом і радію я, і плачу,

І жалість часом серце розрива…

Його життям і я живу, неначе,

Його рядки – думок тяжких жнива.

Ведуча:

Завжди один… «Чому? – себе спитала,

Душа споріднена Шевченка не знайшла?...»

Таланти йому доля дарувала,

А від самотності, на жаль, не вберегла.

Він мріяв жить в краю новім і вольнім,

І виконали ми той заповіт,

В шевченковім, благословеннім слові,

Ми черпаєм наснагу стільки літ.

Ведуча: Понад усе любив Тарас Григорович рідну  Україну. Йому боліла історія народу, яка увійшла в поетове, кривдою і неволею бите серце не для того, щоб носити її як біль, а в ім’я боротьби за долю свого народу, за його життя і розквіт.

         Любов до України, волелюбність, жадання «волі святоЇ» і віра в народ – серцевина творчості Шевченка.

Сценка «Розрита могила».

Ведуча: І полетіло його слово, і запалило…

Ексклюзив Т.Шевченко «Кобзар»- 200 років потому.

Ведуча: Його слово живе між нами й сьогодні. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, наша сила. Які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Тарас Григорович і його «Заповіт».

(Тихо звучить мелодія «Заповіту»).

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Ведуча І. Один із зарубіжних дослідників творчості поета писав: В особі Шевченка залучено найбільшого співця українського народу, геніального поета. Його талант не міг повністю розвинутись, але й те, що він міг написати, забезпечує йому безсмертну славу!

Ведуча ІІ. А Євген Маланюк у своїх роздумах про Шевченка писав так: «Між генієм і сучасністю завжди колізія. Геній віддає всього себе, але сучасність бере від нього те, що вона здужає взяти».

Ведуча  І. А що ж ми здужаєм взяти від нашого генія? Чи наблизились ми до нього хоч трішечки? Який жаль, що не можна його самого про це запитати… Проте мені здається, що Тарас Григорович зараз тут, … з нами…

Здалеку лунає пісня «Думи мої, думи мої».

На екрані – автопортрет Т.Г.Шевченка

Голос Шевченка.

Прощай світе, прощай земле,

Неприязний краю

Мої думи, мої люті

В хмарі заховаю.

А ти, моя Україно,

Безталанна вдово,

Я до тебе літатиму

З хмари на розмову.

На розмову тихо-сумну,

На раду з тобою,

Опівночі падатиму

Рясною росою.

Порадимось, посумуєм,

Поки сонце встане!

Поки твої малі діти

На ворога стануть.

Ведуча. А ми вже встали, Тарас Григоровичу. Ми на Майдан ходили. Ми під прапорами стояли! Ми боролись за волю України. Ми виконали твоє: борітеся-поборите.

На крані Сергій Нігоян. Читає уривок із поеми Кавказ. І вам слава, сині гори…

Ведуча. Неможливо стримати сльози, слухаючи декламацію чорноволоса красеня-юнака, якого снайперська куля скосила вранці 22 січня 2014 року на смерть – у день державного свята Соборності та Свободи.

Ведуча. Мимоволі пригадується київський Майдан десятирічної давності – 2004-го., коли на ньому клекотів помаранчевим гнівом та обуренням стотисячний український люд і над яким тріпотіли транспаранти із закликами Шевченка:

Борітеся – поборете,

Вам Бог  помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Ведуча. І поряд читаємо інші поетичні рядки Шевченка, які засвідчують глибокий біль і переживання поета від заподіяних Україні кривд своїми ж, не чужими людьми, а рідними правителями, від гіркого визнання національного розбрату та охолодження національної душі:

Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

Ведуча. Чому і тоді, під час помаранчевої революції, і тепер на євро майдані, так часто звертаються до Шевченка, чому священики, які відправляли молебні на майдані Незалежності, закликали словами Шевченка наповнювати свою душу вірою в Бога та Україну!

           Чому на головній сцені Майдану між святими образами портрет Тараса Шевченка – головна ікона Євромайдану – та тому, що саме Шевченко сказав своєму народові:

Слава не поляже;

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

І запевнив, що козацька слава не поляже, «не вмре, не загине», що тільки національно свідома людина, яка прагне свободи і справедливості, може пізнати де наша слава, слава України!

Ведуча. Тарас Шевченко став символом революції для українців. Зі словами Шевченка йдуть на барикади Майдану. Під його поглядом готові віддати життя, аби бути вільними. Дух революціонера-поета і революціонера-політика повсякчас витає над Україною.

Ведуча. Художник-ілюстратор Андрій Єрмоленко в одному із  своїх інтерв’ю висловив, здавалось би, парадоксальну мрію: «У мене є дуже міліарна думка: хочу зобразити Шевченка, Лесю Українку, Франка зі зброєю –вони відстоюють Україну зі зброєю в руках. На  здивований погляд журналістки: «Леся зі зброєю? Жінка, що більшу частину життя була хвора на інвалідному візку?», влучно і в дусі  нинішніх днів відповів: «Думаю, якби вона жила в нашому часі – вона б першою взяла зброю. Я не закликаю до насильства і чогось такого. Але, як бачите досі в обороні нашої нації стояли поети, мертві поети: Стус, Шевченко, Франко, Симоненко. Їх справедливого слова потребують усі. Звичайно, найчастіше за порадою звертаються до Батька нації.

Ведуча. Як би неочікувано це звучало головним подарунком українцям до ювілею Шевченка був Майдан. Шевченко Майдан передчував. Все життя боровся за свою свободу, зазнав страждань через дії влади. Сьогодні не можна говорити про Шевченка і не говорити про Майдан.

Ведуча. Такі поети не вмирають

Їх пам’ятатимуть віки!

Прийде за грати каземату,

Вкраїна серцю дорога

Садок вишневий коло хати

І схилить гілку до чола.

Загоїть рани, сльози витре,

Загляне в душу аж до дна!...

Композиція «Садок вишневий коло хати». Марина Манівчук

Читець. Ні, він не вмре! Поки ще наше слово

Лунатиме серед степів, лугів,

Його пісень розіллється чудово,

Мелодія по сизій млі віків.

Я знову повертаюся до нього

Читаю, перечитую «Кобзар».

Ні, Україна не була убога –

Поклав ти серце на її вівтар!

Читець. Нове життя ти дав батьківській мові,

Ти віщі думи в пісні перелив,

Де запеклась душа твоя у слові,

Яким страждав, ненавидів і жив.

Яким благословив усі народи

Боротись проти рабства і нужди,

Рости у дружбі, діяти у згоді,

Позбутися навіки ворожди.

«Суботів» («Ексклюзив»)

Ведуча.  Політика, освячена царями, -

Понівеч, зрадь, купи чи задуши!

… Його життя написане сльозами,

Що запеклися кров’ю на душі.

Ведуча. Чи пам’ятаєш ти, мій любий друже,

Отой страшний буремний час?

Кобзар стояв незламний, дужий,

І, ніби сонце, нам сіяв.

Ведуча. Світив на славну Україну

І підіймав її з ярма,

Та на чужині кожну днину

Він, знай, проводив недарма.

Ведуча. Тебе почули ми Тарасе,

Твій голос вільний, громовий.

І ці слова, і ці накази.

Ти – не забутий, ти –живий!

Пісня «Бачив місяць…»

Шевченко-читець.

З домовини довіку ранимої,

Над владиками світу встаю.

І до вас промовляю, сини мої,

Не проспіть Україну мою!

В казематах гибів я недарма,

І в могилу дочасно дійшов,

Щоб ніколи російська казарма

Не топтала наш геній і кров.

Я прошу тебе, гнаний народе,

Не прости Україну мою!

Ведуча. Поможи нам, ізбави нас

Вражої наруги,

Поборов ти першу силу,

Побори ж і другу,

Ще лютішу!.. Встань же, Боже,

Вскую будеш спати,

Од сьоз наших одвертатись,

Скорби забувати!

Смирилася душа наша,

Жить тяжко в оковах!

Встань же Боже, поможи нам

Встать на ката знову.

Ведуча. В дні радості, печалі  і тривоги

Йому віддаймо шану та уклін.

За мудрістю звертаймося до нього

І переможем. З нами-Бог і Він!

Гімн «Боже великий єдиний».